Ті, що не боялися режиму

19 листопада 2014 року виповнилося 25 років від дня перепоховання на Байковому цвинтарі у м.Києві праху трьох яскравих діячів українського дисидентського руху, які загинули у концтаборах колишнього СРСР — Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого. Василь Семенович СТУС — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України. За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі. Олекса ТИХИЙ — український поет, патріот і правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України. Виступав на захист української мови. Помер від виснажливих мордувань в лікарні під час ув’язнення Юрій Тимонович ЛИТВИН — український поет, письменник, журналіст і правозахисник. Заарештований та звинувачений у створенні підпільної націоналістичної організації «Група Визволення України» і засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у мордовських таборах для політв’язнів. Вбитий радянською владою в тюрмі біля села Кучино Пермської області. У листопаді 1989 року прах Юрія Литвина, Василя Стуса і Олекси Тихого був перевезений до Києва і з почестями похований на Байковому кладовищі. Василь Стус, Юрій Литвин і Олексій Тихий є прикладом незламного духу, мужності та відданості своїй Батьківщині. Вони назавжди залишаться в наших серцях Героями, які зробили внесок у здобуття Україною незалежності та свободи. «А проте: ми ще повернемось. Бодай — ногами вперед, але: не мертві, але: не переможені, але: безсмертні». — писав В.Стус. Так воно і сталося…