9 листопада в історії України
Відзначається в Україні згідно з Президента №1241/97 щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця, монаха Києво-Печерського монастиря (бл.1114 р.), древньоруського письменника і літописця ХІ – поч. ХІІ століть; автора житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним з авторів «Повісті временних літ».
220 років з дня смерті Григорія Савича Сковороди (1722–1794), видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета. Услід за Сократом він твердив, що справжня мудрість полягає не стільки в пізнанні істини, скільки в тому, щоб жити в істині. Саме тому він забороняв видавати свої книги, хоча називав їх «дітьми», вважаючи істинним філософським результатом «книгу» свого життя. 25 років філософ мандрував Україною – шляхами Київщини і Слобожанщини, несучи людям поезії «божественних пісень», філософську мудрість і святу мораль. «Мой жребий з голяками», проголошував він і рішуче відхиляв численні пропозиції з боку духовенства і світських правителів посісти ту чи іншу високу посаду. Так, на запрошення ченців Києво-Печерської лаври прийняти духовний сан і стати «столбом церкви и украшением обители» Сковорода відповів: «Я столботворения умножать собою не хочу, довольно и вас, столбов во храме Божем». Подібна іронічна відповідь прозвучала і на пропозицію з боку Катерини ІІ стати придворним філософом: «Мне моя свирель и овца дороже царского венца». Академік Сергій Кримський зазначає, що «Сковорода експериментував зі своїм життям, і це спростовує уявлення про схоластичність філософії українського мислителя. Не абстрактне теоретизування, а активне, емпіричне вторгнення в буття, у свою долю – такий імператив його світогляду…» Цікава деталь з біографії Григорія Савича: за життя жоден з його творів не був опублікований. Уперше вони були надруковані до 100-річчя з дня його смерті. А ще через 100 років, до 200-ліття від дня смерті (1994), вперше здійснено видання усіх творів Г. Сковороди у перекладі сучасною українською мовою. Його творча спадщина складає 18 оригінальних праць та 7 перекладів. Помер він у селі Паніванівка (тепер Сковородинівка) Золочівського району на Харківщині в оселі свого приятеля А. Ковалевського.

Богда́н Ле́пкий (* 9
листопада 1872, с. Кривеньке Бережанського районуТернопільської області — † 21
липня 1941, м. Краків) — український поет, прозаїк, літературознавець,критик,
перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний
діяч, художник. Син о. Сильвестра Лепкого, брат Левка і Миколи Лепких, батько
Лева Ростислава Лепкого.аНавчався у Бережанській гімназії, у Віденському та
Львівському університетах. З 1895 р. - вчитель української та німецької мови і
літератури у Бережанській гімназії. У 1899-1914 рр. перебував у Кракові.
Друкуватися почав з 1895 р., був членом "Молодої Музи". Під час
Першої світової війни 1914-18 рр. вів культурно-освітню роботу в таборах
полонених (Вецляр). Після війни деякий час був в Берліні, де став співробітником
видавництва "Українське слово". У 1925 р. повернувся до Кракова,
працював професором Ягеллонського університету. У 1938-39 рр. - член польського
сенату у Варшаві. Помер і похований у Кракові.
Немає коментарів:
Дописати коментар